-
1 місце
смісце збору (зустрічі, побачення) — meeting point, meeting place
місце коло каміна — chimney-corner, inglenook
місце події — scene, locale
місце постійного перебування — permanent residence, permanent address
місце поховання (радіоактивних відходів) — disposal site, storage site, dumping ground, dumping site
місце призначення — destination, destinaton point, the place of destination
місце причалу мор. — berth
класти не на місце — to mislay, to misplace
ставити (класти) на місце — to (re)place, to put smth. in its proper place, to put back ( in place)
посідати перше місце — to take/win first place, to come first, to head the list, to rate/rank first
болотисте місце — sough, амер. slash
прислівник місця грам. — adverb of place
поступитися місцем — to make room ( for), to give place (to)
зрушити з місця — to get smb./smth. moving forward
стрибок з місця спорт. — standing broad jump
місцями — here and there, in certain places, locally
2) ( посада) post, place, job, situationшукати місце — to seek a situation; to look for a job
спальне місце — berth, bunk
місце для багажу зал. — storage space
4) ( у книжці) passage5) ( багажу) package; piece ( of luggage)6)вузьке місце — tight place, bottleneck
загальне місце — commonplace, platitude
злачне місце — den of iniquity, bawdy place, seedy hangout
дитяче місце — placenta, afterbirth
слабке місце — weak point ( spot)
болюче місце — tender spot, sensitive point
пусте місце — empty place, blank; ( про людину) a nobody, a nonentity
не знаходити собі місця — to worry, to fret ( oneself), to suffer, to be on the rack
на рівному місці — suddenly, all of a suden, out of the blue
бути спійманим на місці злочину — to be taken in the act of crime, to be taken red-handed
на місцях — in the provinces, at the local level, locally
ставити когось на (своє) місце — to keep one in his place, to put smb. in his place
ставати на свої місця — to fall into place, to sort itself out
ставити на свої місця — to sort things out, to clear things up
топтатися на місці — to mark time; to make no headway
ні з місця! (наказ) — don't move!, stay put!, freeze!
-
2 ганяти
1) to drive; ( проганяти) to drive away2) ( посилати когось) to make run errands, to send on errands3) див. гасати4) ( екзаменувати) to drill (on) -
3 перевалювати
= перевалити1) ( з місця на місце) to shift; ( про мішки) to roll over; ( про судно) to drag across2) (переходити за щось, через щось) to cross3) тк. док. (про час, вік) -
4 переходити
keçmek; avuşmaq (з місця на місце) -
5 хронотоп
ХРОНОТОП ( від грецьк. χρόνοζ - час; τόποζ - місце) - універсальне поняття, яке означає нерозривний взаємозв'язок просторових та часових відношень. В науці X. характеризує властиву події (однорідній низці подій або стану суб'єкта) просторово-часову визначеність, оформленість, завершеність. В літературі X. - це словесне зображення не тільки місця, на фоні якого розгортається етичний сюжет або лірична ситуація, а й самого духу цього місця, притаманної йому особливої атмосфери.В. Лук'янець -
6 етос
ЕТОС (від давньогрецьк. έύοζ - місце перебування, спільне житло), в подальшому - звичка, звичай, місце проживання людини, вдача, характер, спосіб думання. Поступово усталюється переносне використання слова, внаслідок чого воно починає стосуватися таких змін в людині (під впливом звичаїв, традицій і відповідної поведінки), які стають практичною нормою і внутрішнім законом, формуючи питому людську природу, настільки ж стійку й невідворотну, як і природні закономірності. В античній філософії терміном "Е." спершу позначали природу, стійкий характер того чи іншого фізичного чи соціального явища. Від Сократа походить принципово нове тлумачення, що поряд із традиційною поведінкою людини вирізняє таку, яка ґрунтується на внутрішніх переконаннях і доказах розуму. Аристотель утворює прикметник, яким позначає чесноти характеру (етичні), на відміну від чеснот розуму (діаноетичних). На означення науки, що вивчає етичні чесноти, він вживає іменник "етика", який увійшов до назви його праць: "Нікомаховаетика", "Евдемова етика", "Велика етика". Поряд із таким філософським вживанням слова "Е." зберігалися й інші, ближчі до первинного значення (Е. як незмінний природний характер, темперамент; Е. музичних ладів і стилів ораторського мистецтва). В подальшому стали вдаватися до підкріплення словом "Е." стійких ціннісних характеристик - як індивідуальних, так і колективних ("героїчний Е.", "Е. вірності" і т. ін.). Ці багатоманітні ціннісні Е. сприяють наповненості життєвого світу конкретними моральнісними проявами й сприймаються як безумовні, незалежні від критичної рефлексії. У філософії XX ст. у контексті повороту до онтологічно-екзистенційного осмислення людського буття склалося більш узагальнене поняття Е., що позначає онтологічно й феноменологічно обумовлений характер багатоманітних ціннісних Е. Гайдеггер повертається до первісного значення терміна "Е." як місця проживання людини, її онтологічного світоперебування. У філософській герменевтиці питання про "метанорми" доконечно включає "живий Е." - традиції, звичаї, усталені моральні приписи та відповідну поведінку. В соціології та соціальній психології поняття "Е." також використовується на окреслення найбільш стійкої частини соціальної поведінки, що зумовлена функціонально важливими нормами і цінностями.Т. Аболіна -
7 зганяти
-
8 на
I прийм.1) (при позначенні місця: зверху, на поверхні чогось) on, upon2) (при позначенні місцевостей, регіонів, вулиць) in; (при позначенні закладів, занять тощо) atна березі — on shore, ashore; on the beach; on the (river-)bank
на вулиці — in the street; out of doors, outdoors
на безпечній відстані — clear (of), at a safe distance ( from)
на невеликій відстані — at a short distance, a short way off; at close range, in close proximity (to)
4) ( при позначенні напрямку) to, towardsкласти на місце — to put back in place, to replace
на схід від — to the east of, eastward(s) of
5) ( при позначенні часу) on, at; ( протягом) during; ( при позначенні строку) for; ( при позначенні крайнього строку) by, towardsна початок 20-го ст. — by 20th century
на другий день — ( the) next day
на той час — by that time, by then
на цей час — by this, by now
7) ( при позначенні хвороби) with8) (згідно з, відповідно до) by, in, toна мою думку, на мій погляд — in my opinion
9) (y значенні "для") for10) ( при позначенні одиниці виміру) by11) ( при множенні і діленні) by12) ( при позначенні результату ділення) in, into, toрізати на шматки — to cut in ( into) pieces
13) ( при позначенні кількісної різниці) byна метр коротший — a metre shorter, shorter by a metre
14) ( при позначенні засобів до існування) on15) ( при позначенні засобу пересування) by16) (при позначенні зміни, переходу до іншого стану) into, to17)на щастя — fortunately, luckily
на біду (на жаль) — unfortunately, unluckily, unhappily, alas
на вагу — by weight; specific gravity
на вибір — for choice, of one's choice, at one's discretion
на віру — on trust, on faith
на всіх вітрилах — under/in full sail, with all sails set
на всякий випадок — just in case, to make sure; to be on the safe side
на голодний шлунок — on an empty stomach/belly
на душу (населення) — per head, per capita
на межі — on the verge of, on the brink of
на око — approximately, by eye
на моїй совісті — on ( upon) my conscience
IIна вигляд — by sight/appearance; in appearance, by sight, to judge from appearances
( візьми) here; here you are; here, take it -
9 перехід
ч1) ( пересування) crossing; passage; voyage2) ( місце) crossingпідземний перехід — underground passage, pedestrian subway (амер. underpass)
3) (коридор, галерея) passage4) ( в інший стан) transition; transformation; transferперехід до підпрограми комп. — call, subroutine jump
фазовий перехід фіз. — phase transformation ( transition)
перехід у наступ військ. — assumption of the offensive
перехід за межі — transcendency, transcendence
5) ( на виробництво інших товарів) changover, changing over, switchover, switching over, conversion6) ( відстань між двома зупинками) passage; військ. day's march7) ( в іншу релігію) conversion8) ( зміна місця роботи) transfer (to), move (to); change (of)9) юр. ( майна) devolution10) ( у напівпровідникових приладах) junction -
10 переходити
= перейти1) ( переміщатися з одного місця в інше) to pass, to walk, to go; ( на іншу залізничну колію - про потяг) to shunt2) (на іншу сторону; через) to crossпереходити вбрід — to ford, to wade
3) ( міняти місце роботи) to change4) ( y наступний клас) to move up (to)5) ( починати) to start, to launchпереходити в наступ — to take/pass/ assume the offensive
6) ( перетворюватися) to turn ( into), to come (to); to develop ( into)7) (братися за інше, звертатися до іншого) to go over (to), to pass on (to); to switch over (to)8) ( ставати власністю іншого) to pass (to)переходити з рук у руки — to pass through many hands; to change hands many times
переходити у власність — to pass into the ownership, to carry over
переходити у казну — to forefault діал., to forfeit
9) ( приєднуватися до інших) to go over (to)10) ( про час)11) -
11 проміжок
чinterval, space; interspace, interlapse; gap; ( про місце) interstice; (часу, місця) spanпроміжок часу — period, interim, while, stretch (lapse, space) of time
проміжок між блоками (інформації) комп. — block gap, interbclock gap
проміжок між файлами комп. — file gap
з великими проміжками (про час) — once in a way ( while), from time to time
-
12 до
прийм.1) doДо побачення! — до zobaczenia/widzenia!
досита/досхочу/уволю — do syta
до цього часу — dotądдо цього місця — dotąd ( о miejscu)2) dla -
13 батьківщина
БАТЬКІВЩИНА - історично усталена сфера буття людської спільноти; місце народження людини (або походження народу) як носія певних культуротворчих, духовно-моральних потенцій; просторово визначене положення в бутті, що є для людини вихідним у її ставленні до світу. Історична, культурна, національна й особистісна значущість поняття "Б." відбиває глибинний зв'язок суб'єктивних інтенцій, свідомості й духовності людини з відповідним природним і культурним середовищем. Проте цей зв'язок стосується не німотних "уз крові", що символізують біологічну спільність походження, а внутрішніх, суб'єктивних актів визнання і любові, котрі втілюють людську потребу в онтологічному оперті власного існування Р. озрізняють поняття "велика" і "мала" Б. Перше визначає онтологічну вкоріненість людини в контексті уявлень про державну або національну єдність; друге фіксує досвід сприйняття безпосередньої локальної цілісності, з якою пов'язаний життєвий шлях даної особистості. Поняття "велика Б." (або "Вітчизна") апелює переважно до загального ідеологічного осмислення (зокрема, в річищі національної державницької ідеології), натомість "мала Б." відтворює досить конкретний "буттєвий" ландшафт людського становлення. Здатність особистості самостійно визначати місця та траєкторії свого суб'єктивного входження у світ знаходить вияв у поняттях "друга Б.", "духовна Б." Якщо ідея національної причетності пов'язує долю людини з певною самодостатньою спільнотою, відмінною від інших подібних спільнот, її специфічними цілями й ідеалами, то любов до Б. не має такого розмежувального характеру: її ціннісний контекст заздалегідь зорієнтований на вихід у великий світ. Постаючи своєрідним просторовим тілом національного духу, феномен Б. разом з тим окреслює життєво конкретний простір міжнаціонального спілкування й відкритості.В. Малахов -
14 детермінізм
ДЕТЕРМІНІЗМ ( від лат. determine - визначаю, обмежую) - філософське вчення про визначений (не довільний) характер буття явищ; теорія відносин опосередкування, завдяки яким продукуються речі і явища, визначається їхня природа і способи існування. Д. відповідає на питання, чому виникає річ, чим вона породжена, чим визначається її існування і чому вона змінюється і зникає, у що перетворюється. Д. фіксує активність буття та стверджує, що будь-яка річ є результатом зміни інших речей, в них закорінена Ц. ентральним у Д. є принцип причинності, згідно з яким не існує нічим не зумовлених подій, кожне явище породжується іншими явищами. Проте Д. не редукується до принципу причинності, позаяк передбачає не лише породження, а й значно ширший набір детермінуючих дій і відповідних факторів, напр., умови, за яких діє причина, чинники, які визначають напрям процесу, роль необхідності та випадковості і їх співвідношення у ході детермінації, специфічний вплив цілого на частини, змісту на форму тощо Н. едоліком старого Д., який утримував свої позиції аж до початку XX ст., було те, що він не лише зводив Д. до причинності, а й останню розумів механістичним чином, заперечуючи об'єктивний характер випадковості, статистичних зв'язків. Звідси - заперечення закономірного і детермінованого перебігу біологічних, особливо ж - соціальних процесів чи, навпаки, ствердження їх фатального характеру. Принцип Д. обґрунтовує не лише опосередкованість певного явища іншими, а й визначений характер цієї опосередкованості - не лише якісний, а й кількісний (інакше закони природи не мали б місця). Будь-яке явище детерміноване, хоча вид та кількісні показники цієї детермінації залежать від його характеру. Відношенню детермінації притаманні спрямованість від детермінуючого чинника до результатів детермінації, у той же час ці чинники та наслідки їх дії є відносними. Детермінація може здійснюватися від можливого до дійсного чи від причини до наслідку, від змісту до форми. Але й дійсне може детермінувати нові можливості, наслідок - слугувати народженню нових результатів, форма - визначати зміст. У процесі детермінації детермінуючий чинник визначає природу продукованих ним явищ: речові, енергетичні та інформаційні зміни відбуваються не довільно, а у відповідності з характерними для кожного випадку, цілком певними закономірними відношеннями Ц. е дозволяє говорити про незнищенність, постійне відтворення процесу детермінації. Остання теза може розглядатися як важливий принцип, втіленням якого є закони збереження енергії, кількості руху (імпульсу), електричного та інших зарядів, ізотопічного спіну тощо, різного роду кругообіги у природі, баланси у суспільному житті, зокрема в економіці, збереження генетичної інформації та ін. Важливим проявом відносин детермінації є самодетермінація. Прикладом її є саморегуляція та самоорганізація, що їх вивчають кібернетика і системологія. Згідно з принципом самодетермінації тотальності (лат. totus - весь, цілий), у межах тотальності має місце взаємна детермінація частин і цілого. Зміна відношення частин до цілого одночасно є зміною відношення цілого до частин, суб'єкт детермінації виявляється об'єктом власної активності, внаслідок чого розгортається реалізація можливостей частин і цілого у їх взаємній і постійній динамічній єдності.В. Кизима -
15 діалог
ДІАЛОГ ( від грецьк. διάλογοζ - розмова, бесіда) - в античній філософії метод знаходження істини за допомогою певних питань і методичного знаходження на них відповідей (Сократ, Платон). У сучасній філософії Д. - універсальна форма відношення "Я - Ти" як спосіб дослідження сутності людини та визначення її реального призначення у житті. Філософія Д., започаткована у XIX ст. працями Фоєрбаха та Гумбольдта, сучасного рівня розвитку досягає у працях Бубера, Бахтина, Левінаса та ін. Визначальним для філософії Д. є відмова від принципу тотальності (оскільки останній не в змозі виразити істинну сутність буття людини) та пошук "третього шляху" між нездійсненним ідеалом об'єктивності і картезіанським зведенням індивідуальності до богорівного, але беззмістовного "Я", не пов'язаного з іншими. На думку діалогістів, існування людини завжди є "співбуттям" з іншими людьми. Істина про людину може бути досягнута на шляху аналізу зустрічі, як місця, де людина постає у відмінному від інших вимірі - діалогічному. Дослідження сутності Д. відбувається у різних напрямах: виявлення форм та вимірів Д., розроблення категоріального апарату Д. тощо. Так, Бубер досліджує проблему Д. у трьох вимірах: між людиною та людиною, між людиною та світом і між людиною та Богом (Бог тут виступає як вічне "Ти", де перетинаються всі лінії відношень людини). Послідовник Бубера Левінас, зберігаючи релігійне забарвлення Д., розглядає його як універсальну умову людського буття, розрізняючи в діалогічному просторі антропологічний, психологічний та соціальний аспекти, а також залучаючи нове поняття - асиметрії діалогічних стосунків. На відміну від Бубера, який Д. з Богом тлумачить як засіб порятунку від самотності, Бахтин можливість подолання самотності вбачає у спілкуванні з іншою людиною, у якому долається монологічність самого буття, а мова досягає своєї довершеності, оскільки оформлене у мові слово зустрічає відповідь. Існують різні думки стосовно евристичних можливостей Д. у природничо-науковому пізнанні, аж до заперечення діалогічного характеру наукового пізнання. Зокрема, Бахтин, ґрунтуючись на сформульованій ще у культурі Нового часу тезі про істинне знання як таке, що абсолютно виключає суб'єктивний фактор, розрізняє гуманітарне та природничо-наукове знання за ознакою діалогічності гуманітарного та монологічності природничо-наукового. Сучасна методологія наукового пізнання вносить кардинальні зміни у розуміння науки як специфічної форми діяльності людського духу, згідно з якими наука постає як певна сукупність різних дискурсивних практик, які пропонують різні, іноді суперечливі моделі світу, що мають однакові права на істину, в зв'язку з чим ідея Д. у природничо-науковому пізнанні набуває евристичної значущості. Д. у природничих науках реалізується на різних рівнях і у різних площинах: 1) На рівні практичного відношення до світу, на якому Д. роздвоюється на відношення "Я - Воно" та відношення "Я - Ти". Відома дилема - чи відноситись до природи як до майстерні ("Воно"), чи як до храму ("Ти"), - вирішується при цьому не у формі протиставлення "або - або", а у формі синтезу "і - і". 2) На рівні пізнавального відношення в природознавстві предметом дослідження є не природа сама по собі, а природа в тій мірі, в якій вона підлягає людському запиту. Тому і в науковому пізнанні людина зустрічає іншу людину, а, отже, вступає в Д. Д. як місце зустрічі людських свідомостей реалізується: 1) на рівні зіткнення наукового і ненаукового способів мислення; 2) на рівні зіткнення різних наукових способів пояснення реальності, які притаманні різним культурам; 3) на рівні зіткнення різних наукових уявлень у межах однієї науки чи культури. Д. може відбуватись у реальній формі, тобто як спілкування "Я" з іншим, реальним "Ти", або у формі внутрішнього Д., у якому "Я" самого творця протистоять його різні проекції, усвідомлювані як "Ти". Переведені у внутрішній Д. різні рівні і проекції Д. дозволяють розглянути об'єкт дослідження з різноманітних точок зору і виробити з урахуванням усіх логічних та пізнавальних заперечень нову, оригінальну концепцію.Л. Озадовська -
16 соціологія релігії
СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ - складова частина релігієзнавства, специфічна галузь соціологічного знання. Предметне поле С.р. охоплює сукупність проблем, базовими серед яких є релігія, суспільство, людина в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. Має два рівні осмислення проблем: загальносоціологічний та емпіричний. Загальносоціологічний рівень С.р. - теоретичне осмислення проблем природи релігії, її соціальної сутності, детермінованості, генезису, структури релігійного комплексу, взаємодії її елементів; експлікації релігії як суспільно-функціонуючого феномена через рефлексію її функцій, ролі, місця в суспільній системі, зокрема взаємозв'язку релігії і структурних компонентів соціуму; дослідження форм інституалізації, типів релігійних організацій, їхньої функціональності й ролі, релігійної діяльності й відносин, у т.ч. міжконфесійних, внутрішньоцерковних. Емпіричний рівень С.р. - осмислення проблем релігії методом конкретно-соціологічних досліджень через систему операційно інтерпретованих понять та емпіричних узагальнень як на мікрорівні (віруючі, релігійні групи), так і на макрорівні(суспільство, певні географічні регіони, конфесії та ін.). С.р. має свою систему категорій і понять, спеціальну методику теоретичних і конкретно-соціологічних досліджень. Вона тісно пов'язана з іншими галузями релігієзнавства: філософією, історією, психологією, феноменологією релігії, з іншими галузями соціології, права. Перші спроби соціологічної рефлексії релігії в контексті її взаємозв'язку з соціумом мали місце ще в епоху Відродження. С.р. генетично пов'язана з розвитком соціальної філософії, загальної соціології, з різними філософськими течіями, зокрема з традицією Гегеля, Шляєрмахера, франц. енциклопедистів Я. к галузь релігієзнавства С.р. конституювалась наприкін. XIX - на поч. XX ст. Її засновниками вважають Вебера і Дюркгейма. Як і раніше, в С.р. існують різні напрями (академічний, конфесійноорієнтований), школи, розмаїття методологічних підходів щодо експлікації релігії як суспільного феномена.М. Бабій
См. также в других словарях:
колісце — іменник середнього роду * Але: два, три, чотири колісця … Орфографічний словник української мови
перекочуватися — уюся, уєшся, недок., перекоти/тися, очу/ся, о/тишся, док. 1) Котитися, обертаючись навколо своєї осі, з місця на місце або на інше місце. || на чому, в чому. Пересуватися разом із круглим предметом, що котиться з місця на місце. || Робити… … Український тлумачний словник
перекочовувати — ую, уєш, недок., перекочува/ти, у/ю, у/єш, док. 1) Кочувати з місця на місце, на інше місце (про кочові народи). || Переходити, перелітати з місця на місце, на інше місце (про тварин, птахів). 2) перен., розм. Переїздити, переселятися в інше… … Український тлумачний словник
перекочувати — I перекочув ати див. перекочовувати. II перек очувати ую, уєш, недок., перекоти/ти, очу/, о/тиш, док. 1) перех.Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце. || Перевертати з боку на бік. || через що. Котити, переміщаючи через… … Український тлумачний словник
бродячий — а, е. Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання. || Який постійно переходить з місця на місце; мандрівний. Бродячий собака. || Який має або виявляє схильність бродити, переходити з місця на місце. Бродяча натура … Український тлумачний словник
кочувати — у/ю, у/єш, недок. 1) Часто переїжджати з місця на місце зі своїм житлом і майном (про народи, племена тощо). || розм. Мандрувати. || Переходити, пересуватися, перелітати з одного пасовища, місця годівлі на інше (про тварин, птахів). 2) перен.,… … Український тлумачний словник
переганяти — я/ю, я/єш і перего/нити, ню, ниш, недок., перегна/ти, пережену/, пережене/ш, док., перех. 1) Йдучи, їдучи, пливучи і т. ін., випереджати, опинятися попереду; обганяти. || перен. Випереджати кого , що небудь у рості, ставати вищим від когось,… … Український тлумачний словник
рухомий — а, е. 1) Який перебуває в постійному русі. Рухомий рядок (на електронному табло). 2) Який переміщається з місця на місце. || Який переноситься, перевозиться з місця на місце. 3) Який може бути переміщений з одного місця в інше. •• Рухо/ме майно/… … Український тлумачний словник
переводити — I перев одити джу, диш, недок., перевести/, веду/, веде/ш; мин. ч. переві/в, вела/, вело/; док., перех. 1) на (через) що і без додатка.Ведучи або супроводжуючи кого небудь, переправляти, допомагати перейти через щось, на протилежний бік чогось.… … Український тлумачний словник
перекладати — а/ю, а/єш, недок., перекла/сти, аду/, аде/ш, док., перех. 1) з чого на що, в що. Піднімаючи, знімаючи або виймаючи з одного місця, класти на інше або в інше місце. || По кілька разів класти з місця на місце, щоразу на інше місце, з руки в руку.… … Український тлумачний словник
пересипатися — I перес ипатися див. пересипатися. II пересип атися а/юся, а/єшся, недок., переси/патися, плюся, плешся; мн. переси/плються; док. 1) тільки 3 ос.Сиплючись, переміщуватися з місця на місце, з чогось у щось; висипатися в інше місце. 2) тільки недок … Український тлумачний словник